Відлунали останні дзвінки у школах, відпустили на волю всю учнівську братію – і для частини тієї братії останній дзвінок пролунав таки востаннє. Тепер усі погляди й думки випускників спрямовані у світле майбутнє, тимчасово затьмарене проблемами та тривогами, пов’язаними зі вступом до вишу. Але насправді світлою подією найближчого часу для всіх має стати випускний бал. Гарне слово «бал». Запаморочливі сукні й зачіски, хвилювання, надії... Школа, яку з такою радістю та полегкістю закінчуєш і з якою так не хочеться розлучатися... Однокласники, які стали тобі братами-сестрами-друзями, учителі, які вже всього, що могли, навчили й теж тепер як товариші-брати-сестри, хоч і старші... Всі плачуть та сміються, збентежені-схвильовані, хтось наважується нарешті освідчитися, хтось просто радіє, що все це нарешті завершиться, і всі щасливо йдуть зустрічати схід сонця. Ро-ман-ти-ка. Потім для багатьох увесь період навчання у школі буде пов’язаний із двома найяскравішими спогадами – як мама вела в перший клас і як тато ніс із випускного... Привіт тобі, моя випускна сукне, пошита з тканини, якимось дивом роздобутої в роки дикої розрухи у країні, де не було ні тканин, ні суконь! На нашому випускному Скарлет О’Хара з її шторами взагалі нервово курила б у куточку бамбук. А туфлі, що їх мама придбала в Польщі за гроші, вторговані за м’яких іграшкових павуків, якими видавали зарплату? Так, криз у цій країні на всіх стане. І мабуть, випускний завжди буде екстремальним випробуванням для батьків. Для батьків – найбільше. Бо випускники відчувають за спинами крила, вони відкидають ту школу, як приковану до ноги гирю, їм хочеться до висот, де будуть дорослими, успішними, вільними... Або просто дорослими. Просто вільними. Чи успішними. Кому вже чого хочеться. І не добереш, де мрія, що здійсниться, а де – ілюзія. А батьки приблизно знають, як швидко реальність захоче ті крила підрізати або й видерти, вони здогадуються, у скількох битвах тим юнакам та юнкам доведеться брати участь, щоб якщо й не перемогти, то хоча б не дати себе знищити. Стільки всього попереду... Насправді випускний – це такий собі кінець-початок. Радієш, що завершився перший відбірний етап. Б’єш копитом в очікуванні нового старту. Ще невідомо, яка завдовжки дистанція, невідомо, чи правильний напрям обрав, чи зможеш розрахувати швидкість, чи стане витримки і сил та й чи захочеш бігти... І тут життя дарує тобі свято – випускний бал. Танцюй, поки молодий! І гарного світанку нового життя! |
