Хоча надворі вже осінь та думки наші ще й досі обернені в літо. Дехто їздив з батьками на море, хтось просидів дома, а от деякі разом зі шкільними друзями та вчителями вирішили підкорить Карпати Своїми враженнями з нами поділилася учениця 10 класу Ярмоленко Віка:
Літо – таке довгождане і таке очікуване… Для нас - школярів - це пора великих канікул. Кожен очікує їх, тому що це ще один шанс набратися неймовірних вражень та поділитися ними із друзями. Чи не найбільше спогадів залишається після поїздок у дитячі табори. Адже навіть дорослі часто згадують свої пригоди та пустощі у таких відпочинкових закладах.Уже не вперше я побувала у Карпатах, жила у наметовому таборі разом з друзями у селі Устеріки, недалеко від Верховини, але враження мої як завжди незабутні, спогади стовідсотково приємні.Ми відвідали багато чарівних місць: Ворохту, Яремче, Буковель та Верховину. Верховина – столиця Гуцульщини, а село Устеріки – одне з найкрасивіших місць району! Сюди їдуть у пошуках гір. Де б ви не зупинилися, ваші очі будуть милуватися їхніми краєвидами! На гори можна не лише дивитися, а й ходити по них. Є багато легких і зручних маршрутів, для «лінивих».Краса !!! Йдеш і вдихаєш на повні груди повітря, що пахне чебрецем, слухаєш шум гірської річки, щебет пташок і як дзвонять дзвіночки, а очі милуються красою гір і квітами!!! Афени там солодкі-солодкі!Я ніколи не забуду, як увечері сиділи біля вогнища та співали пісні, вранці прокидались та насолоджувались чистим повітрям гір, вдень весело пустували та купались у басейні, підіймались високо в гори та об’їдались афенами. І все це відбувалось на лоні природи. Карпати — це щось неймовірне! Це поза межами моєї уяви! Я й справді ніби побувала за кордоном… За межею реальності! Тут, немов у казці, можна блукати затишними доріжками, насолоджуватись чудовим краєвидом Карпатських гір, де розташовані на порогах хатки, а в долині тече гірська річка Черемош. А як чудово побродити по горам і схилам, між деревами в лісі, вибратись на вершину, де зору твоєму відкриється чудовий пейзаж... Або, спуститись в долину, покупатись та перетнути в брід річку і піти поміж сільських хаток, де у дворі лиш один гарний будинок і пару побілених фруктових дерев… А то все інше лиш просто зелена трава...і ні городу, тобі, ні клумби… дивно… лиш одні пасовища й поля під укіс… Оце і є Карпати, де ніби люди так близько до природи… І на фоні всіх цих краєвидів: гір, лісів, долин, річок — запитуєш, як після всього цього не Любити Україну!?!?
Хоча надворі вже осінь та думки наші ще й досі обернені в літо. Дехто їздив з батьками на море, хтось просидів дома, а от деякі разом зі шкільними друзями та вчителями вирішили підкорить Карпати
по них. Є багато легких і зручних маршрутів, для «лінивих».Краса !!! Йдеш і вдихаєш на повні груди повітря, що пахне чебрецем, слухаєш шум гірської річки, щебет пташок і як дзвонять дзвіночки, а очі милуються красою гір і квітами!!! Афени там солодкі-солодкі!Я ніколи не забуду, як увечері сиділи біля вогнища та співали пісні, вранці прокидались та насолоджувались чистим повітрям гір, вдень весело пустували та купались у басейні, підіймались високо в гори та об’їдались афенами. І все це відбувалось на лоні природи.